Здійснюється фахівцем, психологом чи психотерапевтом, у вигляді індивідуальної бесіди, консультації, психотерапевтичного сеансу.
Є найбільш розповсюдженою формою, яке передбачає детальне обговорення, аналіз чи встановлення хронології та суті подій, відповідно до запиту клієнта.
Звертання до відповідного фахівця не є ознакою психічного захворювання, хоча, на жаль, така думка все ще зустрічається.
Кількість зустрічей, їх тривалість та інші організаційні моменти такої допомоги обумовлюються завчасно та визначаються у вигляді контракту / Інформаційної угоди між клієнтом і фахівцем психологічної допомоги із врахуванням запиту клієнта, можливостей і об’єктивних умов у кожному конкретному випадку.
Групова робота проходить у форматі взаємодії кількох осіб – учасників та ведучого.
Психотерапевтичні групи — це малі (~від 4-х до 8-12 чоловік), середні (~до 15 чоловік) або великі (~до 25 чоловік) тимчасові об'єднання людей під супроводом психолога/психотерапевта, які мають спільну мету міжособистісного дослідження (спілкування, комунікація, соціальна взаємодія, стосунки, тощо), особистісного зростання (самооцінка, впевненість, особисті кордони, тощо) та саморозкриття (стилі поведінки, здібності, особистісні особливості, тощо).
Група психологічної підтримки - це простір довіри та психологічної безпеки. Фокус уваги спрямований переважно на теперішній час. Робота направлена на отримання емоційної підтримки та формування більш сприятливого відношення до себе, безпосереднє переживання й усвідомлення нового досвіду в групі і самого себе; точне розпізнавання і вербалізація власних емоцій; переживання заново й усвідомлення минулого емоційного досвіду й отримання нового емоційного досвіду в групі;
Групова робота буде корисна всім, хто:
хоче отримати професійну підтримку/допомогу
хоче відчути безпеку
хоче виговоритись
хоче бути почутим(ою)
хоче зрозуміти, що з ним відбувається
хоче зняти емоційну напругу
має переживання, з якими важко справлятись самостійно
хоче впорядкувати думки, коли в голові хаос
хоче навчитись розуміти свої емоційні стани і керувати ними
хоче навчитись розуміти свої фізіологічні стани та тілесні (психосоматичні) прояви та як їх профілактувати, долати
хоче навчитись краще чути і розуміти інших людей
хоче навчитись будувати здорові стосунки
хоче навчитись вдалим/дієвим способам комунікації
хоче знайти нові життєві сенси
хоче об'єднатись з тими, хто переживає схоже
хоче відчути ресурс/силу для досягнення цілей, подальшої життєдіяльності
За типами групи бувають закритими (стала кількість учасників, в сформовану групу нові учасники не приймаються; тривалість роботи групи обмежена в часі) і відкритими (приєднуються нові учасники на будь-якому етапі, а ті що пройшли свій курс залишають групу; тривалість роботи групи - постійна, безперервна).
Цілі індивідуальної та групової роботи зазвичай збігаються, але досягаються різними способами:
безпечний простір, створений універсальними правилами роботи в групі;
індивідуальна терапія з ведучим із отриманням зворотного зв'язку/підтримки від інших учасників;
обговорення з групою питань та проблем, що хвилюють;
вправи, що допомагають краще зрозуміти себе або сформувати певну навичку;
теорія з психології на практиці, яка буде корисна для самопізнання та вдосконалення відносин з оточуючими.
Сукупність заходів (найчастіше одноразове втручання) загальнолюдської підтримки та практичної допомоги ближнім, які відчувають страждання і потребу через щойно пережитого або поточної важкої кризової події , які викликали стан дистресу. Таку допомогу можуть надавати непрофесіонали, які знаються на правилах надання першої психологічної допомоги. Для подальшої роботи з наслідками стресу/дистресу необхідні фахові терапевтичні сесії.
Надзвичайна ситуація – це стан на певній території, що склався в результаті військових дій, катастрофи, аварії, небезпечного природного явища, іншого лиха. При надзвичайній ситуації суттєво порушуються умови життєдіяльності людей, вона несе загрозу їх життю і здоров'ю.
Екстремальна ситуація - це ситуація, що виходить за межі звичного способу життя даної конкретної людини.
Це турбота людини про себе та про свій особистісний ріст. Вона проявляється в розвитку самопізнання, тобто у відображенні себе у своїй свідомості, в знаннях про себе, переживанні своєї індивідуальної неповторності. В психологічному контексті самосвідомість виступає насамперед як відношення до свого «Я», яке формується через усвідомлення своїх бажань, думок, почуттів і дій. Людина в процесі самоусвідомлення починає краще розуміти та сприймати себе, що є необхідною умовою саморозвитку. Терплячість відкриває можливість гнучкого осмислення як минулого, так і нового досвіду, використання його для побудови планів на майбутнє та самостійної допомоги в кожний конкретний момент власного життя. Рівень сформованості самосвідомості визначається потребою особистості у самовираженні та самоактуалізації, силою її прагнення до знаходження свого покликання, а також здатністю взяти на себе відповідальність за своє життя. Самоусвідомлення проявляється й розвивається у самопізнанні (самоспостереження та самоаналіз), самооцінці (емоційно-ціннісне відношення до себе) та саморегуляції.
Фаховий супровід клієнта на шляху до цілісного відновлення психологічного здоров’я, подорож до глибин свого "Я" (у індивідуальній чи/та груповій формі).
За наявності запиту на реальні зміни себе, для розв’язання особистісних та міжособистісних проблем, з метою відновлення або компенсації психічних функцій, особистісних якостей, міжособистісних стосунків, а також поліпшення якості життя.
Вивчення сутності індивідуально-психологічних особливостей особистості з метою оцінки їх актуального стану, прогнозу подальшого розвитку та вироблення рекомендацій, що визначаються метою дослідження.
Спрямований психологічний вплив для повноцінного розвитку та функціонування індивіда, включає в себе абілітацію − формування здатності (навичок) й реабілітацію − відновлення здатності (вмінь).
Всебічний розвиток особистості за допомогою багатофункціональних технік, спрямованих на розвиток пізнавальних процесів, на формування соціальних навичок, особистісних здібностей та талантів.
Підтримка батьків задля повноцінного розвитку дитини та підготовки її до самостійного життя.
Консультації для батьків щодо особливостей розвитку, спілкування, навчання, професійної орієнтації, соціальної адаптації дитини.
Формування особистості будь-якої дитини, у тому числі і з відхиленнями у розвитку, відбувається в першу чергу в сім’ї, тому від характеру взаємовідносин батьків з дитиною залежить , наскільки адекватними будуть її контакти з соціальним середовищем.
Супровід - попередження, профілактика
Опанування навичок саморегуляції, наповнення ресурсами. Проводяться в форматі психологічної підтримки
Короткостроковий вид психологічної допомоги – кілька консультацій. Людина, що звернулася за консультацією, може бути вислуханою, отримати зворотний зв'язок спеціаліста, зорієнтуватися в колі власних проблем. Іноді подібної підтримки буває достатньо, щоб стати ефективнішим у житті, отримати поштовх для особистісного розвитку. Якщо той, хто звернувся, відчуває, що кілька консультацій недостатньо, він може почати проходити психотерапію.
У перекладі з грецької психотерапія означає лікування чи оздоровлення душі, а символдрама або кататимно-імагінативна психотеріпія (КІП) – лікування за допомогою подання образів, що відповідають емоційному стану. Психотерапія допомагає людині позбавитися проблем емоційного, особистісного, соціального характеру. Також можна сказати, що психотерапія допомагає у роботі із симптомом: депресія, панічні атаки, тривожні розлади, сексуальні проблеми тощо.
Займає така робота зазвичай до 50 сесій із частотою 1-2 рази на тиждень. Основа психотерапії за методом символдрами, втім як і всіх інших напрямів, встановлення довірчого контакту між клієнтом та психотерапевтом. Відмінна риса в тому, що фахівці з символдрами мають можливість застосовувати у своїй практиці роботу з образом (кататимною імагінацією), завдяки чому робити для клієнта наочнішою причину його страждань. Символдрама (КІП) може переходити в психоаналітичну символдраму (КІП).
Приводи для проходження такого виду самопізнання у всіх різні. Хтось бажає поліпшити якість життя за рахунок розширення самосвідомості, пошуку смислів, несвідомих мотивів тих чи інших вчинків. Для інших це потреба розібратися в станах, про які говориться зазвичай так: «Все начебто добре, але чогось не вистачає, щось не так», «Я живу не своє життя», «Немає радості в житті» та ін. Також є коло людей, яким показана тривала глибинна психотерапія. Це клієнти з межовими, нарцисичними розладами, з психосоматичними порушеннями, клієнти з різними залежностями.
У психоаналітичній символдрамі (психоаналітичній КІП) дотримуються всіх правил психоаналітичної глибинної роботи: стабільні час, місце та оплата. Бажання клієнта порушити ці правила трактується як опір на зміни, які потребують інтерпретації.
Також у поле уваги для аналізу потрапляють відносини клієнта та психотерапевта, які на початку терапії зазвичай є реконструкцією його звичних патологічних відносин. Це аналізується та переробляється, після чого стосунки з терапевтом стають новим досвідом для клієнта. «Психоаналітична психотерапія - можливість побудувати відносини відмінні від звичайних». У процесі психотерапії у клієнта з'являється можливість дістатися до суті прихованих проблем, які формуються з дитинства, набути стабільності та рівноваги.
Результатом психоаналітичної символдрами (психоаналітичної КІП) може бути як порятунок від страждань, так і велика впевненість клієнта в собі, відчуття самодостатності, здатність до незалежного, автономного існування, створення тривалих теплих відносин, покращення якості життя.
У психоаналітичній символдрамі клієнт не лежить на кушетці, а сидить у кріслі віч-на-віч з психотерапевтом. Він може розташовуватись на кушетці (якщо клієнту це комфортно) при поданні образу.
У середньому така психотерапія займає не менше трьох років, не менше двох разів на тиждень.
Психотерапевтична робота з групою людей спрямована на вирішення емоційних, особистісних, поведінкових проблем учасників і ґрунтується на поєднанні:
• психоаналітичні практики: стабільний сеттинг (час та місце проведення групи, оплата), інтерпретації, аналіз терапевтичних відносин,
• представлення групового образу, що відповідає емоційному стану,
• групова динаміка.
Така робота є екологічним і водночас інтенсивним методом, оскільки формування множинного перенесення (множинних емоційних зв'язків між учасниками групи) значно посилює внутрішній рух психічних процесів індивідуума, що у свою чергу посилює групову динаміку. Отже психотерапевтичний потенціал кожного, начебто множиться на число учасників групи. Виникає свого роду терапевтичний резонанс із потужним виплеском енергії у вигляді почуттів.
Учасники навчаються відкрито висловлювати негативні почуття, що дозволяє познайомитися зі своїми неприйнятними частинами особистості та проблемами.
Подання образу, поряд із подальшим обговоренням, так само є рушійною психотерапевтичною силою.
Психотерапевтична група, як мікросоціум, покликана не замінити соціальне спілкування, а допомогти набути навичок більш ефективного спілкування, які потім використовуються у повсякденності. Мається на увазі спілкування, в якому індивід залишається стабільним, не руйнується сам і не руйнує інших (не використовує фізичне та емоційне насильство); вміє надати емоційну підтримку, вільно говорить про свої почуття, позначає та відстоює свої кордони, поважає межі та почуття інших.
Робота в психоаналітичній символдраматичній групі триває від року і більше та може успішно поєднуватися з індивідуальною кататимно-імагінативною психотерапією (символдрамою).
Гострі та хронічні стресові реакції (наприклад: втома, депресії або синдром вигоряння);
Невротичні симптоми та невротичні розлади (наприклад: панічні атаки, фобії, невроз страху, тривожно-фобічні розлади, депресивні розлади, розлади особистості, за яких підтримується соціальна пристосовність);
Посттравматичний стресовий розлад;
Горе та втрата;
Психосоматичні розлади (наприклад: нервова анорексія, бронхіальна астма, виразковий коліт чи певні форми артеріальної гіпертензії, шкірні захворювання, зниження імунітету);
Психосексуальні розлади, сексуальні порушення психогенного характеру;
Розлади харчової поведінки;
Сімейні проблеми (напрклад: ситуації між партнерами, дітьми та батьками, при розлученні, народженні дитини);
Соматопсія, соматична помилковість (наприклад: після онко, нещасних випадків);
Супровід і підтримка помираючих;
Екзистенційні проблеми (наприклад: суїцидальні тенденції, ситуації складного вибору, ситуації професійної невизначеності).
Гостра стресова реакція (наприклад: свіжа травма, розлучення батьків)
Посттравматична реакція на стрес
Депресивні синдроми, тривога та обсесивно-компульсивні розлади (наприклад: занепокоєння щодо розлуки, занепокоєння на іспиті)
Дитяча гіперактивність
Розлади адаптації (наприклад: комунікативні порушення, агресивна та асоціальна поведінка)
Психосоматичні розлади (наприклад: нейродерміт, бронхіальна астма, неорганічний енурез, нервова анорексія)
Підліткова криза, не психотична (наприклад: кризи заміщення, кризи ідентичності)
Сімейна терапія, дитячо-батьківські стосунки
Гострі органічні порушення мозку (наприклад: енцефаліт)
Тяжкі когнітивні порушення (наприклад: з прогресуючою деменцією, серйозним порушенням інтелектуальної сфери та дієздатності)
Тяжкі порушення соціальної адаптації (наприклад: дисоціативність)
Гострі афективні та психотичні розлади (наприклад: важка депресивна фаза)
Церебрально-органічні синдроми;
Шизофренії
Захворювання залежності з аддиктивною поведінкою, що продовжується (наприклад: політоксоманія)
Вкрай екстравізована поведінка підлітка (наприклад: бродяжництво, безпритульність)