Блог

Психолог - фахівець, який здобув вищу, не медичну, психологічну освіту і сертифікат, що дає право проводити індивідуальні консультації. В залежності від спеціалізації може бути пренатальним, дитячим, сімейним, шкільним, військовим, кризовим і т.д. 

Всупереч стереотипу психолог не може консультувати відразу після отримання диплому ВНЗ. Для цього треба пройти додаткове довгострокове навчання, на якому він отримує практичні навички: вивчає методи психотерапії та консультування, навчається працювати з клієнтом, проходить практику, супервізію (консультації з більш досвідченим колегою) та особисту терапію. 

Основний напрям – розбір емоцій клієнта і робота над ними, психологічний супровід, психологічне консультування психічно здорових людей. 

Психолог, використовуючи принципи психологічного консультування та психологічної корекції, 

🔆 допомагає справитись з віковими та життєвими кризами, проблемами в міжособистісному спілкуванні, сприяє знаходженню клієнтом рішення проблемної ситуації, проблемами в сім'ї, непорозумінням з рідними, складнощами з ухваленням рішень, незадоволеністю своїм життям, переживанням через втрату близької людини.
🔆 Навчає клієнта ефективному використанню його потенціалу, ресурсів.
🔆 Допомагає опанувати певні навички, способи підвищення самооцінки, методи саморегуляції при підвищеному стресі тощо.

Для психолога аксіомою є повага до гідності Клієнта.

Безоцінне ставлення до індивідуальних відмінностей людей.

Чуйність до емоційного стану людини, яка знаходиться поруч, тактовне ставлення до клієнта.

Пластичність (динамічність у поєднанні з гнучкістю), тобто здатність легко переключатися з однієї теми на іншу, легко виходити з заторів.

Справжність − вміння бути щирим у стосунках.

🐌Страшно - коли знаєш (маєш власний негативний досвід або чув про нього) і коли не знаєш, що відбуватиметься. 🐚
© Н.Охріменко

🕊У своїй професійній діяльності психолог неухильно дотримується положень та принципів Етичного кодексу, наприклад: 

🌳 «Не нашкодь!». Я часто рекомендую і дорослим і дітям керуватись таким життєвим правилом у будь-яких ситуаціях: "Безпека життя і здоров'я свого й оточення" -©Н.Охріменко, яке для мене є тотожним з "не нашкодь", "екологічність". Тобто, створення екологічних (безпечних фізично та психологічно) умов і для клієнта і для себе, як фахівця: чесність у взаєминах із замовником, добросовісність, професійна компетентність, відповідальність за свої дії, бездіяльність та їх наслідки, зроби краще, - без запита не спричиняти дій, шанувати право на свободу вибору клієнта; не робити за клієнта його внутрішню роботу (це не приносить користі людині, яка звернулася по допомогу), а підтримувати його на трансформаційному шляху (шлях змін), супроводжувати людину ("Навчи ловити рибу, а не лови за неї").

🌳 «Не навішувати ярлики», «Приймай клієнта таким, яким він є», - безумовне безоцінне прийняття відчуттів клієнта. Ставитися з розумінням, приймати поведінку і переконання людини, її світогляд, відмінні від своїх власних. Як кажуть: давати іншій людині право бути Іншим.

🌳 «Принцип конфіденційності» діяльності психолога означає, що матеріал, отриманий психологом в процесі його роботи з клієнтом на основі довірчих відносин, не підлягає свідомому чи випадковому розголошенню поза узгоджених умов і повинен бути представлений таким чином, щоб він не міг скомпрометувати ані Клієнта, ані Психолога, ні психологічну науку. 

🎋При діагностиці дитини за запитом батьків, дитина повинна бути попереджена про це (особливо в підлітковому віці). Під час обговорення результатів діагностики підліток повинен дати свою згоду на те, що він не заперечує проти обговорення отриманих результатів з його батьками. 

❗Існують обставини, які обмежують принцип конфіденційності. Коли дії клієнта становлять загрозу життю для оточуючих або його самого, тоді психолог має право порушити заборону на розголошення інформації. Наприклад, про серйозний намір зробити спробу суїциду у юнака чи дівчини повинні знати їхні близькі, ті, хто в силах запобігти такій ситуацїі; злочинні дії (жорстоке поводження, в тому числі психологічне і сексуальне насильство), що здійснюються над неповнолітніми; необхідність примусової госпіталізації клієнта; участь клієнта та інших осіб у поширенні наркотиків і інших злочинних діях.

🌳 «Принцип обізнаної згоди» вимагає, щоб психолог, замовник (батьки) і досліджуваний (дитина) були сповіщені про етичні принципи і правила психологічної діяльності, мету, засоби і передбачувані результати психологічної діяльності та брали в ній добровільну участь.

🌳 «Принцип поваги». Психолог з однаковою повагою ставиться до людей незалежно від їхнього віку, статі, сексуальної орієнтації, національності, приналежності до певної культури, етносу і раси, віросповідання, мови, соціально-економічного статусу, фізичних можливостей і інших підстав.

Клієнт — це нормальна, фізично та психічно здорова людина, у житті якої виникли проблеми психологічного чи поведінкового характеру, яка не в змозі вирішити їх самостійно і тому потребує фахової допомоги.

• Соціальні прояви: цькування, труднощі в комунікації/спілкуванні, асоціальна поведінка у колективі

• Фізичні прояви, що не піддаються медикаментозному лікуванню чи з тимчасовим ефектом одужання: наприклад, біль у ділянці шиї, голови або живота, судоми, тики, нудота, слабкість, запаморочення, слабкість, озноб, хронічна втома - в основі яких немає хвороби як такої; порушення праксису – здатності виконувати цілеспрямовані рухи; інші психосоматичні симптоми

• Поведінкові прояви: руйнівна поведінка, нав’язливі дії, надмірна активність чи замкнутість, пасивність/відсутність інтересу

• Ментальні прояви: нав’язливі думки, заперечення/неприйняття; порушення когнітивних функцій: порушення пам’яті, зниження концентрації уваги, порушення мовлення, мислення, порушення здатності планувати; порушення здатності приймати рішення; зниження здатності до навчання, висока стомлюваність під час розумових навантажень; порушення гнозису – здатності впізнавати предмети по сприйняттю за допомогою органів почуттів; порушення здатності до контролю власної праці і дій оточуючих, тощо

• Емоційні прояви: коливання настрою, емоційна лабільність, апатія, депресія, дратівливість, агресія, неспокій, паніка, безнадія, гнів, страх, вина, тощо

• бажання людини розвиватися, удосконалюватися, розширювати свій внутрішній світ, більше розуміти себе. В такому випадку психологічна консультація може бути інформаційною (наприклад, надання інформації щодо результатів психодіагностичного дослідження) або профілюючою (орієнтування на певний вид діяльності).

•  конкретні особисті труднощі або проблеми. Наприклад, коли людина каже: «Я боюся...»,«Я не знаю, як мені втриматися...», «Я не можу спілкуватися з людьми...», «Я не знаю як мені діяти...» тощо. У такому випадку консультація буде мати корекційний характер. При цьому вона може бути підтримуючою, або спрямованою на зміну ставлення до себе чи до інших людей та ситуацій.

•  кризова ситуація (не знають як вчинити у певній ситуації; знають як вирішити проблему, але шукають підтримки);

• «хронічний» важкий випадок (не знають як вчинити у певній ситуації; знають як вирішити проблему, але шукають підтримки; вичерпані ресурси для самостійного вирішення проблеми);

•  стан емоційного зриву «остання крапля» (людина не знає як вчинити у певній ситуації, відчуття "глухого кута");

•  психологічна самотність (прагнення до спілкування, зацікавленість, «кинути виклик»). 

• На фізіологічному рівні:
  1. Різні порушення сну, часті пробудження під час сну внаслідок кошмару.
  2. Багато дітей скаржаться на біль у животі, головні болі, що не мають фізичної причини, часте сечовипускання, розлад шлунку, тремтіння, тики, посмикування.

• На емоційному рівні:
  1. Найбільша загальна і найперша реакція на пережитий стрес — страх, тривога. Згодом у дітей можуть розвинутися специфічні фобії: розлад тривожної розлуки, порушення характеризується вираженою тривогою, внаслідок позбавлення дитини звичної турботи про неї, страх засинати самій у темряві.
  2. Деякі діти часто відчувають провину за те, що трапилося, у них формується уявлення про те, що «погані речі трапляються з поганими дітьми», і вони сприймають хвилювання і страхи батьків такими, що викликані їхньою поведінкою.
  3. Діти, що зазнали психічної травми, стають дратівливішими.
  4. Розвивається депресія.
  5. Діти стають плаксивими.

• На когнітивному рівні:
  1. У травмованих дітей погіршується концентрація уваги, вони стають неуважними.
  2. Порушується пам’ять, діти стають забудькуватими, часто не можуть згадати важливу персональну інформацію травматичного або стресового характеру.
  3. Дисоціативна фуга. Характеризується нездатністю згадати минуле і безладом, плутаниною в поєднанні з раптовою і несподіваною втечею з дому.
  4. У дітей часто з’являються думки про смерть.
  5. «Флешбеки» — несподівані та яскраві спогади про психотравмувальну ситуацію.

• На поведінковому рівні:
  1. У травмованих дітей можлива різка зміна поведінки; вони не хочуть розлучатися з батьками навіть ненадовго, деякі можуть буквально чіплятися за батьків і матерів, потребуючи їхньої постійної присутності, фізичного контакту з ними і заспокоєння.
  2. Багато дітей часом повертаються до поведінки, властивої молодшому віку. Деякі мочаться в ліжко, втрачають навички охайності, смокчуть пальці та поводяться, як молодші діти.
  3. Травмовані діти стають більш впертими, гнівними, агресивними. Їхня поведінка характеризується ворожістю і конфліктністю щодо інших.
  4. У травмованих дітей звичайно помітне широке коло проявів страху або уникливої поведінки: страх виходити з дому, залишатися одному або перебувати в замкнутому просторі.
  5. Розлад реактивної прихильності характеризується помітним порушенням розвитку соціальних навичок до п’ятирічного віку.

У підлітків переживання травматичних подій підсилюється особливостями перебігу кризи підліткового віку, що особливо небезпечно.

• порушення відчуття безпеки та довіри до дорослих (формування у дитини установок «світ небезпечний», «нікому не можна довіряти»);

• травматичні переконання: «я поганий/на», «я винний/на»;

• агресія, направлена на себе або на оточення, внаслідок насильства, якого зазнала дитина;

• формування «складної поведінки» (через поведінку, емоції дитина повідомляє про потребу, намагається привернути увагу до свого пригніченого стану);

• психосоматичні прояви, зокрема порушення функціонування кишково-шлункового тракту, серцево-судинної системи, шкірні захворювання тощо;

• порушення функціонування когнітивних процесів, зокрема складно концентрувати увагу, запам’ятовувати нову інформацію;

• високий рівень стресу;

• порушення взаємин у родині та контактів з дорослими в цілому;

• гіпоактивність (знижена активність, відмова від діяльності) або гіперактивність (надзвичайно висока активність, складність концентрації, ризикована поведінка);

• поведінка самоушкодження;

• знецінення себе, негативні «Я-висловлювання»;

• девіантна, делінквентна поведінка;

• повернення влади та контролю над власним життям через протиправну поведінку (дитина, яка постраждала від насильства, намагається повернути собі владу через позицію «агресора», який перестає бути «жертвою», коли проявляє силу);

• прояв насильства стосовно тварин;

• нездатність вчитися.

Психологічна готовність до прийняття допомоги визначається, як актуально виявлений стан особистості,
що виражається в наявності активного бажання змінити ситуацію, вирішивши проблему,
що виникла, і в позитивному ставленні до запропонованої допомоги.

О. Корабліна

Рішучість звернутися за психологічною допомогою виникає тоді, коли людина починає усвідомлювати, що щось в її житті  знову й знову повторюється з одним і тим же самим безрадісним результатом.

Г.Хомич, Р.Ткач

Надання психологічної допомоги починається з психологічного запиту клієнта. Людина, яка звернулася до психолога, формулює свій запит, в якому відображена її основна проблематика та побажання, пов’язані з тим, чого б вона хотіла досягти в процесі взаємодії з фахівцем.
Психологічний запит - мотивоване певним чином звернення клієнта до спеціаліста з проханням надати конкретну форму психологічної допомоги.,

 Запит клієнта може бути внутрішнім чи зовнішнім. Внутрішній запит припускає, що скарга клієнта пов’язана з ним самим. У ситуації зовнішнього запиту скарга клієнта пов’язана з якоюсь іншою особою: дружиною, родичем, колегою тощо. Прохання чи скарга може бути виражена конструктивно чи неконструктивно. Наприклад, неконструктивний запит може виражатися так: «Хочу бути щасливим», «Хочу ніколи не хвилюватися» тощо, або клієнт може спрямовувати свій запит не на себе, а вимагає змінити іншого: «Поясніть йому, що він помиляється», «Вплиньте на нього…» тощо. Запит, який побудований на бажанні змінити іншого, дозволяє зняти з себе відповідальність за те, що відбувається (перекласти відповідальність на іншого). Прикладами конструктивного запиту можуть слугувати: запит про інформацію; запит про допомогу в самопізнанні, розумінні прийняття себе тощо.

Навіть наявність об'єктивних причин для звернення за психологічною допомогою не завжди призводять до того, що людина йде до психолога. Причини тут можуть бути самими різноманітними:

• недостатній рівень освіти та інформованість з питань психології;

• відсутність знань про специфіку діяльності психолога в тому чи іншому виді надання психологічної допомоги;

• існування певних психологічних бар'єрів: страх оголити свій внутрішній світ, небажання позбутися деяких психологічних проблем, що використовуються як захист, недовіра чи невпевненість в тому, що психолог може допомогти тощо.

 Іноді, потрібно з боку психолога створити (можливий варіант і через третіх осіб) мотивацію для отримання психологічної допомоги. У цьому випадку можливі певні попереджувальні дії з боку фахівця надання психологічної допомоги:  роз'яснення, заочні консультації, запрошення членів сім'ї. Однак, якщо мотивація попрацювати над своїми психологічними проблемами у людини не сформована, втручання у його внутрішній світ без його дозволу допустимо лише у виняткових обставинах. Наприклад, при загрозі здійснення суїциду, кримінального злочину, в інших критичних ситуаціях, коли негативні наслідки невтручання можуть значно перевищити шкоду від порушення психологічної недоторканності.

Довіра - запорука успіху у співпраці клієнта з психологом.

Це впевненість у порядності й доброзичливості іншої сторони,
з котрою довіряючий знаходиться в тих чи інших відносинах, що базується на його досвіді (Вікіпедія).

Оскільки довіра і відкритість - найважливіші речі для будівництва близьких (готовність впускати людини в свою особисту зону, готовність поділитися особистою або таємною інформацією за потреби) ділових відносин з психологом, з метою вирішення ситуації, що створює психологічний дискомфорт (у думках, у емоціях, у тілесних реакціях).

Проте, щоб ці відносини стали довірливими, їх вибудовують обидві сторони, тому що і психолог і клієнт зацікавлені у результаті, за яким звернулася людина до фахівця. Тож люди мають знати про особливості такого терапевтичного альянсу, про професійні компетенції фахівця та мати у себе базову довіру до світу (відсутність базової довіри до світу теж можна сформувати чи відновити).

Обидві сторони беруть відповідальність за результат спільної діяльності. Як психолог так і клієнт розуміють свою частину відповідальності, яка становить 100% для кожної сторони, що в сукупності спільної праці становить 💯%.

Відсутність результату базується на небажанні людини сприйняти результат діагностики або просто неготовності до змін.

©️Н.Охріменко

Кататимно-імагінативна психотерапія Katathym Imaginative Psychotherapie (KIP), яку в деяких країнах в т.ч. в Україні наз. "Символдрама" - один із напрямів психодинамічної психотерапії, який був створений в 1954 році відомим німецьким психотерапевтом професором Ханскарлом Льойнером (1919–1996). Як глибинно орієнтований метод символдрама (КІП) виходить із важливості несвідомих процесів і, поряд із психоаналітичними бесідами, спирається на застосування кататимних імагінацій – уявлень чи образів внутрішнього світу клієнта, наповнених символічною мовою несвідомого. Нині використовується і викладається у багатьох країнах європейської культури.

Оскільки символдрама - це психодинамічний метод, то фокус терапії спрямований не на симптоми, про які заявляє клієнт, а на психодинамічний процес, що запускає ці симптоми. У результаті глибинного опрацювання внутрішніх конфліктів та зміцнення структури психіки відбувається «розчинення» симптомів та розвиток здатності до самовідчуття та саморозуміння, на основі чого клієнту стає доступніше більш реалістичне сприйняття себе та значущих інших, та вибудовування з ними більш гармонійних відносин. Символдрама успішно застосовується при лікуванні різних розладів особистості, межових порушень, неврозів, депресій, панічних атак, фобій, психосоматичних захворювань та ін, а також загалом сприяє підвищенню якості життя за рахунок розвитку здатності цілісного сприйняття себе. 

Дослівно «арт-терапія» перекладається як «лікування мистецтвом» і я додам, - творчістю.
Різновид профілактичної, психокорекційної та психотерапевтичної допомоги, що заснований на використанні образотворчого мистецтва з метою поліпшення і гармонізації психоемоційного стану людини або групи засобами продуктивного самовираження. Також цей метод може застосовуватися в діагностиці психічних станів і особливостей психіки особистості загалом.

Арт-терапія доступна кожній людині, незалежно від її віку, статі, рівня творчих здібностей, особливо цінна для інтровертів або людей, що мають труднощі з вираженням власних переживань. 

Арт-терапевтичні техніки застосовуються у роботі як з дітьми так і з дорослими для вирішення внутрішніх і міжособистісних конфліктів, кризових ситуацій, вікових криз, травм, невротичних і психосоматичних розладів, зняття накопиченої психічної напруги, заспокоєння чи концентрації тощо. Творчість дає можливість висловити та відтворити внутрішні почуття, переживання, сумніви, конфлікти та сподівання, у символічній формі переживши ще раз важливі події дуже м'яко та бережно.

Арт-терапія - психотерапія за допомогою зображувальної творчості, що направлена на корекцію емоційної, мотиваційної, комунікативної, регулятивної сфер. Це теріпія творчим самовираженням, застосовуючи рухи, малювання, живопис, скульптуру, музику, письмо, театралізацію і імпровізацію. Допомагає сформувати активну життєву позицію, підвищує соціальну активність, викликає позитивні емоції, сприяє відновленню соціальних навичок, розвитку творчих здібностей, збалансуванню самооцінки, самовираженню і покращенню якості життя.

Ізотерапія - одна з основних технік арт-терапії. Малювати можна чим завгодно, але слід пам'ятати, що нервовій людині краще використовувати крейду, тому що акварель, яка розтікається, може спровокувати тривогу. Крейду легше контролювати, і людина переносить це відчуття на життя. А якщо людина закомплексована, то краще малювати аквареллю - це допоможе їй відчути себе розкутою.

Колажування - метод арт-терапії. Робиться з газетних і журнальних вирізок, природних матеріалів, фотографій, кольорового паперу. При виготовленні колажу не виникає напруги, пов'язаної з відсутністю художніх здібностей, саме тому він дозволяє кожному одержати успішний результат.

Бібліотерапія - метод арт-терапії. Її метою є зцілення словом, яка дає можливість читачу сформувати усвідомлення того, що і інші люди стикаються з подібними проблемами і демонстрацією того, як ці проблеми вирішуються. Вибір книг, орієнтованих на коло проблем певної особи чи групи. Після прочитання відбувається спільний аналіз змісту. Допомагає у формуванні бачення свого шляху подолання складних життєвих ситуацій, укріплювати силу волі, збагачувати інтелектуальний і освітній рівень. Добре працює з кризовими станами.

Глинотерапія. Для ліплення використовуються пластилін, глина, тісто. Учасники групи можуть виліпити свій страх, подивитись і поламати, а потім створити протилежний стан - радості, щастя.

Драмотерапія - психотерапія за допомогою сценічної гри. Театральні постановки на різну тематику сприятливо впливають на пам'ять, волю, уяву, почуття, увагу та мислення. У спектаклі можуть обіграватися ситуації з життя учасника групи, його взаємини та конфлікти з іншими людьми.

Фототерапія - метод арт-терапії. Робиться серія авторських фотографій, які потім аналізуються. Важливе використання сімейних фотографій, оскільки зображені події хоча й залишились у минулому, але підсвідомо вони продовжують впливати на людину. Фотографії допомагають пригадати минуле, усвідомити помилки, побачити образи, вирішити психологічні проблеми, а також у розвитку і гармонізації особистості.

Маскотерапія. Маска ліпиться на обличчі. Спочатку на шкіру наноситься крем, на який викладається перший шар паперу, а зверху приклеюється другий. Потім вона знімається й висушується, а далі розмальовується.

Пісочна терапія. Основана на психоаналітичному підході і як частина ландшафтної арт-терапії. Взаємодія з піском, як один із способів зняти внутрішню напругу, глибинна робота з почуттями, аналіз стратегій поведінки, реконструювання травматичного досвіду, тілесна і емоційна релаксація, контейнування складних почуттів, прогноз варіантів розвитку подій.

Музична і вокалотеріпія теріпія -психотерапія за допомогою звуків, музики і співу. Використання готових творів, дописування частини твору, створення музики або звуків. Ефективна у роботі з фізичними / психосоматичними (функціональні захворювання нервової системи, захворювання серцево-судинної системи, захворювання шлунково-кишкового тракту, захворювання органів дихання, захворювання сечостатевої системи, та інше), емоційними, комунікативними та соціальними потребами.

Тканинна терапія - напрям арт-терапії, що виник на основі гуманістичної психології. Викладання різноманітних тканинних картин сприяють активації уяви та творчого мислення, відображенню та усвідомленню внутрішніх процесів психічного простору особистості, розширенню естетичного досвіду, самовираженню та активація внутрішнього діалогу зі своєю творчою частиною та дійти стану внутрішньої інтеграції особистості. Допомагають виявити цілісний підхід у тісному взаємозв'язку з тілесними імпульсами, емоціями та думками клієнтів. Образи, створених тканинних картин, дозволяють висловлювати почуття, а також проживати різного роду емоційні реакції, які допомагають екологічному перебігу психологічних змін.

Казкотерапія - напрям в психотерапії, в якому для досягнення терапевтичного ефекту використовуються створені історії (казки, іноді притчі). Допомагає в дослідженні першопричин через метафору, у подоланні тривоги і страхів, у адаптації в складних сімейних обставинах, у формуванні життєвого сценарію, з проблемами ідентичності (статевої, вікової), зміцнення самооцінки, покращити комунікативні навички, сприяє розширенню свідомості, вдосконалення взаємодії з навколишнім світом, розвитку фантазії і творчості. Виконує діагностичну функцію (етапи розвитку особистості, архетипи і соціальні установки).

Кольоротеріпія - напрям арт-терапії. Цілеспрямований вплив кольором на самопочуття психофізіологічне. Застосовується для діагностики, корекції, реабілітації.

Мандалотеріпія - напрямок арт-терапії. Малювання цілющої форми кола і малюнка в цьому колі. Знйомить з непізнаними сторонами особистості, допомагає зрозуміти причини виникнення станів, визначити можливі варіанти рішення проблем, вибудувати ресурсний стан, підвищити концентарцію  та внутрішню рівновагу, впоратись з емоційними станами (страхи, тривога, агресія, роздратування, тощо), вирішити психосоматичні проблеми, гармонізувати внутрішнього психологічного стану.

Метафоричні асоціативні зображення / карти (МАК) - напрямок арт-терапії, що базується на роботі з метафорою і візуальними образами на рівні підсвідомого. Використовується для прояснення запиту, виявлення актуальних і значущих переживань, потреб, для діагностики, корекції і ресурсної підтримки. Допомагає при втратах, ПТСР, залежностях, міжособистісних і внутрішньоособистісних конфліктах, для прийняття рішення, у цілепокладанні, відновлення ресурсного стану, зцілення минулого негативного досвіду.

Ландшафтна арт-терапія - ресурсний напрямок арт-терапії, дієвий у формуванні почуття особистісної безпеки людини. Направлена на набуття і відновлення цілісності себе, своєї родини, колективу за допомогою творчості і природи. Створює умови для усвідомлення етапів власного життєвого шляху, знаходження опори в собі, в своїй сім'ї та своїй культурі.

Лялькотерпія - напрямок арт-терпії за допомогою ляльки, її створення. Основною функцією такої ляльки є соціалізація, засіб напрацювання навичок комунікації з внутрішнім і навколишнім світом. Сприяє розвитку самосвідомості, покращенню соціальної адаптації, вирішенню конфліктів, гармонізації стосунків.

Інтуїтивне малювання - арт-терапевтичний метод активного розкриття власного творчого потенціалу через пробудження внутрішніх знань та вмінь чути себе. Чудовий метод у роботі з переживаннями, емоційними станами.

Танцювально-рухова терапія - психотерапія за допомогою рухів і танцю.

Кінотерапія - напрямок групової психотерапії за допомогою кіно. Цей метод є дієвим інструментом для самопізнання і особистісного росту, розкриття внутрішніх резервів особистості, для саморегуляції, для налагодження міжособистісної і міжгрупової взаємодії.

Арт-коучинг - напрямок арт-терапії з цілепокладання, перетворення деструктивних конфліктів (психічної напруги) у конструктивні Допомагає знайти рішення життєвих задач, підвищити рівень мотивації, віри в себе, здатності спиратися на власні ресурси, досягнення мети, підвищити рівень якості життя.

Мультимодальний підхід у арт-терапії - поєднання декількох видів арт-терапії.

Мультимодальність (від лат. multum «багато», модальність – метод, підхід в психотерапії) – це підхід, де використовуються найефективніші техніки і терапевтичні стратегії з кількох психотерапевтичних методів або модальностей у відповідності до індивідуальних потреб і запитів окремо для кожного клієнта. 

Виникнення тілесних захворювань під впливом психологічних факторів – коли медичне обстеження не може виявити фізичну або органічну причину прояву захворювання.

Психоматика - в цілому, про відносини/взаємодію з власним тілом, а не про хвороби як такі. Наприклад, чи відчуваю/розумію/чую я своє тіло і на скільки?

Психотерапевт – може мати як медичну, так і тільки вищу гуманітарну психологічну освіту. Обов’язково пройшов спіціальне навчання за напрямом психотерапія в одному або декількох методах. Наприклад: психотерапевт по методу символдрами (кататимно-імагінативна психотерапія), психоаналітик, клієнт-центрований терапевт, арт терапевт, когнітивно-поведінковий терапевт, схема-терапевт, психодраматерапевт, гештальт терапевт тощо. 

Тож, слово «терапевт» означає тут лікування суто психологічними способами, тому не слід плутати з медичним терапевтом. 

Основний напрям - допомогти клієнту дізнатися про себе, знайти та активізувати власні внутрішні ресурси та самостійно вибрати найкращий шлях вирішення. Він допомагає з постійним страхом чогось, переживанням довгого стресу або пониклого стану, постійним самоїдством, неможливістю позбутися від страшних і нав'язливих думок. 

Максимально ефективно досягає результату у партнерстві з психологом, психіатром.

Лікар-психолог, психіатр, лікар-психотерапевт – мають обов’язково вищу медичну освіту, сертифікат за спеціальністю «психіатрія», ґрунтовні знання в галузі загальної медицини, психопатології та психіатрії. 

Основний напрям – психологічне консультування людей з фізичними хворобами та/або психічними порушеннями та фармакологічне лікування при добровільній згоді пацієнта. 

👉На відміну від психолога, можуть ставити клінічний діагноз, призначати медикаменти та давати висновки про стан психічного здоров'я, використання психологічних навичок є допоміжними засобами. 

До психіатра слід звертатися, якщо людина страждає від галюцинацій, порушення сну, різких змін настрою і втрати себе в часі та просторі, з важкими психічними захворюваннями, так і з близькими до цього станами, наприклад з депресією.

Психіатр працює з психічно хворими людьми, у яких неправильно функціонує нервова система, функції головного мозку. 

🧠 Головний мозок є "командним центром" нервової системи людини, це головний регулятор усіх функцій організму, що забезпечує вищу нервову діяльність людини.

Тому, тим, хто має сумніви чи перестороги стосовно власного психічного здоров'я - рекомендовано звертатись до психіатра на консультацію аби пересвідчитись, що ви психічно здорові та не упустили момент на етапі розгортання хворобливого стану й подальших негативних, а іноді непоправних (якщо запустили і не зреагували, не надали значення) наслідків вчасно. 

❗️Тож, краще виключити проблему або завчасно її попередити, ніж долати наслідки.

Діти стикаються з ментальними та емоційними проблемами не рідше ніж дорослі — лише часто не можуть зрозуміти, що з ними відбувається. Більше того, якщо не вирішити проблему в дитинстві, вона може тривати все життя. Працювати з дитячими травмами та переживаннями у дорослому віці набагато складніше та довше. 

Багато батьків бояться вести дитину до психолога. Вони розцінюють цей вчинок як визнання власного безсилля. Це не так: за всієї любові до дитини, батьки не фахівці. А похід до психолога допомагає не лише впоратися з труднощами, а й відкрити нові шляхи розвитку, допомогти дитині почуватися впевненіше. Тому дитячий психолог – це внесок у щасливе майбутнє дитини.

До дитячого психолога звертаються для/якщо:
🔹отримання рівня актуального психічного та емоційного розвитку дитини;
🔹оцінка задатків та здібностей;
🔹зміна поведінки дитини:
🔺підвищилась агресивність, збудливість, з'явилися страхи чи збільшилась інтенсивність їх прояву, плаксивість;
🔻погіршився сон (часті кошмари, безсоння), апетит (різкий набір чи скидання ваги), а лікарі не знайшли для цього об'єктивних причин;
♦️перепади настрою, з'явилися скарги від вчителів/вихователів, сама дитина виказує небажання ходити у садок/ школу, їхати до бабусі;
🔻знизилась успішність;
🔴дитина пережила психотравмуючу ситуацію, смерть близької людини, поповнення у сім'ї, розлучення батьків чи нова сім'я, переїзд, перехід у нову школу/садочок, сильне потрясіння чи переляк;
🔹поведінка, мислення, мовлення, спілкування дитини суттєво відрізняється від однолітків.
🔹Скарги на хворобу чи нездужання, яку не підтверджують лікарі.
🔹Немотивований страх чи тривожність.
🔹Нав'язливе дотримання певних ритуалів, неадекватна реакція на їх порушення.
🔹Втрата взаєморозуміння в сім'ї
🔹Часті конфлікти і агресія
🔹Надмірна замкнутість підлітка
🔹Загрози заподіяння собі шкоди
🔹Не ходить в школу
🔹Нічого не хоче робити
🔹Комп'ютерна та ігрова залежність
🔹Вживання алкоголю, куріння
🔹Відсутність спілкування, замкнутість
🔹Втечі з дому
🔹Безсоння і постійна втома
🔹Невпевненість і низька самооцінка
🔹Проблеми в колективі, "біла ворона"
🔹Профорієнтація для підлітка

Багато тих, хто перед тим, як піти до сімейного психолога, намагаються впоратися з цією ситуацією самостійно. Але це не завжди можливе. Якщо пара не може вирішити суперечність самостійно, рекомендується звернутися до психолога. 

В особливо серйозних випадках конфлікти призводять до напруженої ситуації в сім'ї, коли спокій порушується за найменшої провини з боку одного з членів сім'ї. 

Психолог не шукає винного в ситуації, він допомагає подружжю поглянути на становище, що склалося, очима один одного і знайти оптимальне рішення, що влаштовує обох, подружжя. Причому звертатися до психолога можуть різні пари. Іноді допомога потрібна молодятам або парам, які прожили разом кілька років, іноді психолога відвідують пари, сімейний стаж яких налічує десятки років. Проблеми можуть виникнути будь-якому етапі сімейного життя.

Окремо варто відзначити ситуації, коли проблеми спричинені поведінкою дитини, конфліктами батьків та дітей. Якщо порозумітися з сином чи дочкою не виходить, поведінка стає дедалі асоціальнішим, знадобиться допомога третьої особи. Батьки не завжди можуть впоратися з дитиною самостійно, навіть за участю освітян. Психологічні проблеми можуть позначитися безпосередньо на стані людини, подружжі. Тому депресія, підвищена тривожність, істерія, погіршення самопочуття (психосоматичні захворювання) – усе це свідчення того, що впоратися із сімейними проблемами самостійно не виходить.

До сімейного психолога звертаються, якщо:
🔸Вам важко домовлятися та вирішувати конфлікти всередині пари (навіть якщо ви не перебуваєте в офіційному шлюбі)
🔸В одного або кількох членів сім'ї емоційний, психосоматичний чи психічний розлад (неврози, тривожні стани, депресії тощо), який впливає на стосунки всередині сім'ї
🔸Допомога у подоланні членом сім'ї алкогольної чи наркотичної, ігрової залежностей
🔸У дитини проблеми із соціалізацією, успішністю чи здоров'ям (особливо стосується психогенних захворювань)
🔸Ви не можете порозумітися з дитиною або підлітком
🔸Склад сім'ї змінився: з'явилася нова дитина або, навпаки, дитина виросла і почала самостійне життя. Всім членам сім'ї необхідно адаптуватися до нових умов
🔸Конфлікти між братами та сестрами (дитячі ревнощі, постійне порівняння дорослими однієї дитини з іншою тощо) і між дорослими (проблеми через необхідність надавати допомогу літнім батькам, ділити спадщину і т.д.)
🔸Ви проходите через розлучення та створюєте нові сім'ї
🔸Ви переживаєте смерть одного із членів сім'ї
🔸У нас багато конфліктів, ми не розуміємо/не чуємо один одного
🔸У нас охололи стосунки
🔸Я не впевнений/а, що люблю партнера/хочу зрозуміти, як будувати та чи будувати стосунки далі
🔸Я поводжуся якось неправильно стосовно партнера
🔸У нас проблеми сексуального характеру
🔸Мої стосунки схожі на залежність/співзалежність
🔸У наших відносинах є емоційне або фізичне насильство
🔸Я зрадив/ла чи мій партнер
🔸Ми на межі розлучення
🔸Ми розлучилися/розлучимося/розлучилися, мені важко це пережити
🔸Партнер переживає важкий період, а я не знаю, що робити
🔸Ми хочемо запланувати вагітність/пологи
🔸У нас проблеми із зачаттям
🔸Ми хочемо усиновити дитину

Отже, сімейна терапія - це робота не тільки з подружніми стосунками. Якщо в одного з членів сім'ї проблеми, їхнє коріння може йти глибоко в сімейну історію та звичні моделі поведінки. Тому, проблеми дитини нерідко пропонують вирішувати не так на дитячій, а саме на сімейній психотерапії.

До кризового психолога звертаються люди, які опинилися в екстремальній ситуації, переживають події, що травмують: розлучення, втрату близьких, втрату роботи, суїцид. 

Фахівець допомагає клієнтам впоратися з кризовою ситуацією, опрацювати та пережити травму, переосмислити негативний досвід та бути щасливим.

“Криза” (від грец. crisis – рішення, поворотний пункт, суд) як різкий, крутий злам в течії якогось процесу, що міняє його форму, напрямок, а також точку вибору, котрий перекреслює щось у минулому.

Розуміння кризи як стану, породженого виниклою перед людиною проблемою, якої вона не може уникнути і яку вона не може розв’язати за короткий час і звичним способом.

Види криз:
▫️Рутинна (людина здатна подолати самостійно)
▫️значна (необхідно звернутися до фахівця – психолога, психотерапевта)
▫️гостра (вимагає специфічної психотерапевтичної допомоги та можливо госпіталізації).

▫️Внутрішні кризи: вікові, життєві, екзистенційні (сенс існування). Відбуваються через природний розвиток особистості.
▫️Зовнішні кризи відбуваються через несприятливі стосунки у групі, організації, через травмуючі події.

Наслідки криз:
1. Зміни в емоційній сфері – в почуттях, які переживаються по відношенню до свого життя (психологічний дискомфорт, підвищення тривожності, зниження здатності до вольових дій, переоцінка значущості деяких подразників тощо).
2. Зміни на пізнавальному рівні – зниження пізнавальних здібностей (пам’ять, увага, мислення). Зміни в сприйнятті себе і свого життя.
3. Зміни в підструктурі досвіду – можуть зруйнуватися старі звички, навички, на зміну яким приходять нові, що нерідко формуються вже в процесі кризи. Змінюється також і підструктура спрямованості (цінності, інтереси, ідеали, переконання). Змінюється ставлення до майбутнього, смисл і цілісність життя.
4. Порушення смислової відповідності свідомості і буття суб’єкта.
5. Зміни в самосвідомості й Я-концепції особистості.

У яких ситуаціях звертатись: 

🔘 Перша допомога у надзвичайних ситуаціях та кризових станах
🔘 Психологічний супровід у ситуації втрати (втрата коханої/близької людини, втрата улюбленої тварини або важливої умови життя), горя, важкої хвороби
🔘 Стрес, травматичний стрес, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР - це хронічне порушення психічного стану, що може розвинутися після травматичної події, наприклад, смерть, загроза життю, природні катаклізми, воєнні дії)
🔘 Суїцидальна поведінка
🔘 Страхи, тривоги, депресії, неврози, панічні атаки
🔘 Психосоматичні розлади, що викликані травмою
🔘 Психологічна допомога у ситуації насильства, нещасних випадках, у ситуаціях смертельної загрози життю і здоров'ю
🔘 кризи розвитку, вікові, життєві кризи
🔘 Статеве дозрівання у підлітків (період фізіологічного та психологічного дорослішання)
🔘 Перше кохання
🔘 Початок подружнього життя
🔘 Батьківство та материнство
🔘 Мимовільне або штучне переривання вагітності
🔘 Вікові або викликані стресом чи штучні гормональні зміни
🔘 Відокремлення дітей від батьків, вихід з батьківського дому
🔘 Розлучення, звільнення
🔘 Втрата майна, житла і т.п.

Таким чином, якщо ви або ваші близькі, знайомі, друзі опинилися в скрутній ситуації, відчуваєте підвищену дратівливість або втратили інтерес до життя, не відчуваєте задоволення, турбуєтеся, не можете пережити горе або втрату, якусь травмуючу подію (побиття, жорстокість, дтп, смерть близьких, розлучення, згвалтування та будь-яке нестерпне переживання навіть якщо це сталося багато років тому), то в цьому випадку краще звернутися до фахівця – психолога чи психотерапевта.

❗️Кризовий стан / стресовий – це нормальна реакція людини на ненормальні події.

Практичний психолог бере участь в організації освітнього процесу та забезпеченні всебічного особистого розвитку дітей, підлітків та молоді (психологічний супровід).

Освітній процес Нової української школи ґрунтується на партнерстві між учнем, учителем і батьками. Тож, клієнтами практичного психолога є учасники освітнього процесу: діти, батьки, педагоги, адміністрація школи.

Основний напрям – допомога в соціалізації, адаптації й покращенні взаємодії вчителя з дитиною та батьками в моменти гострих ситуацій чи спільних зустрічей, допомога у збільшенні сильних сторін та у покращенні слабких сторін, такі як порушення у навчанні та поведінкові проблеми у кожного учня.

Останнім часом по вирішення проблем стало популярно звертатися до лайф-коучів. 

Коучинг - теж напрямок психотерапії, який відноситься до групи короткострокових. Коуч допомагає вирішити конкретну проблему в стислий термін. Але він дає клієнту інструкцію. Він допомагає стратегічно подивитися на ситуацію, знайти внутрішні ресурси для її вирішення та самостійно скласти план — а потім слідувати йому. 

❌Коучинг не підходить для роботи з розладами, для вирішення комплексних та екзистенційних проблем: сенс життя, втрата, тривожно-депресивні стани. 

💡❗️Зате ви зможете ефективно попрацювати із цими сферами:
💼 Кар'єра та профорієнтація
👍 Самооцінка
🤞⚖️✌️ Проблема вибору
❤️ Відносини

Ⓜ️едіатор – це незалежний посередник, якого залучають для врегулювання суперечок чи конфліктів. Це нейтральна по відношенню до ситуації людина, яка допомагає налагодити комунікацію між тими, хто сперечається (людьми чи організаціями).

Медіатор не виступає ні на чиїй стороні та не пропонує жодних варіантів рішень. Він робить так, щоб опоненти самостійно дійшли згоди на умовах, що їх влаштовують.

До послуг медіаторів вдаються компанії, коли хочуть заощадити час (це значно швидше за розгляд у суді) і гроші, оскільки послуги та години юристів коштують значно дорожче.